після дощу висохла ніч, вітер погас

ми не одні, ми не живі - виключіть нас


я музыкальный человек.

у меня был прекрасный голос который я окончательно прокурила и остался замечательный музыкальный слух. у меня много талантов которые я просрала (прокурила, да) как и этот - поэтому мне ничуть не жаль. на самом же деле это ничего не меняет - я все равно музыкальный человек.

"песня сочиняет меня, я сочиняю песню" - вот так примерно. музыка делает меня, музыка делает моё настроение, музыка строит мою жизнь. это де факто.

смешно.

на самом деле смешно - я кажется поняла что за сумасшествие было у меня летом. и кажется - я поняла как с ним бороться. вы не поймете если никогда это не чуствовали. это такая совершенно тонкая, почти невидимая, слегка ощутимая граница между реальностью и сумасшествием. которую ты чуствуешь. ты чуствуешь как сходишь с ума.

і ми ховалися в будинках на Подолі

і ми ховалися подалі від людей

без парасолі...


Киев. я очень хочу в киев. ("песня сочиняет меня, я сочиняю песню") и я опять схожу с ума. я знаю, что еще немного и стоит мне закрыть глаза - я опять буду видеть то, что я хочу. то, что очень больно.

потому что никогда ему не быть. ля ля ля.

черта с два!

хто ти є? ти взяла моє життя і не віддала

хто ти є? ти випила мою кров і п'яною впала

твої очі кличуть, хочуть мене, ведуть за собою

хто ти є? ким би не була ти, я не здамся без бою!


вот так всегда. так всегда. ты знаешь, что все это бред, ты боишься рассказать кому-то потому что уверен, что тебя не поймут. это сумасшествие, сумасшествие, сумасшествие! еще немного... август месяц - океан эльзы, дурная вера в непонятно что и... галлюциногены?

ха ха ха.

это конечно же очень смешно.

я чуствую как декабрь плавно превращается в август. я прямо вижу как меняют черные буковки на белом листе свои очертания и формы. декабрь - август.

мечта.

навколо світ, а ти і я така невидима сім'я.